Наукова стаття Холостової А.М. “Аналіз реформування санітарно-епідеміологічної служби в Україні в 2012 р.

А. М. Холостова,

аспірант кафедри управління суспільним розвитком

Національної академії державного управління

при Президентові України, м. Київ

АНАЛІЗ РЕФОРМУВАННЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ

СЛУЖБИ В УКРАЇНІ В 2012 р.

 Анотація.

 Досліджено зміст та особливості реформи санітарно-епідеміологічної галузі в 2012 р.

 Проаналізовано функції та повноваження  Державної санітарно-епідеміологічної служби  України та наслідки створення служби як окремого центрального органу влади. Реформа Державної санітарно-епідеміологічної служби України 2012 р. не продемонструвала ні значного поліпшення, ні, навіть, значного погіршення Це свідчить про те, що робота служби є недостатньо ефективною та її функції більше не мають значущого впливу на санітарно-епідеміологічний стан країни, які б кадрові та організаційні зміни в ній не відбувались.

Потребує відповіді питання: чи здатна існуюча Державна санітарно-епідеміологічна служба України забезпечити санітарне благополуччя України в умовах глобалізації економіки, збільшення швидкості процесів виробництва,  розширення  соціальних зв’язків та недосконалості державного управління?

 Ключові слова: реформування Державної санітарно-епідеміологічної служби в Україні, скорочення чисельності працівників санітарно-епідеміологічної служби України, спрощення санітарно-гігієнічних дозвільних процедур, скорочення кількості перевірок суб’єктів господарювання, контроль безпечності харчових продуктів .

Постановка проблеми. Враховуючи євроінтеграційний курс України, побудова профільних державних служб України, діяльність яких буде максимально прозора та без дублюючих функцій – є першочерговим завданням українського Уряду. Реалізація реформ у сфері охорони здоров’я, які переслідують ціль наблизити структуру українських держаних служб до позитивних прикладів міжнародної практики, мають здійснюватись з мінімальними втратами для національної економіки та не послаблювати рівень охорони здоров’я, санітарно-епідеміологічного нагляду та благополуччя населення. Сьогодні необхідно відповісти на питання: чи здатна існуюча Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі Держсандепідслужба) забезпечити санітарне благополуччя України в умовах глобалізації економіки, збільшення швидкості процесів виробництва,  розширення  соціальних зв’язків та недосконалості державного управління?

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання реформи Держсандепідслужби 2012 р., яка мала місце всього лише 1,5 року назад, тому ця тема майже не була досліджена в наукових публікаціях та роботах. Серед дослідників, що пропонують реальні шляхи поліпшення функціонування системи охорони здоров’я: Гладун З.С., Лехан В.М., Карамишев  Д.В., Фуртак І.І., Долот В.Д., Поживілов О.В., Кризмина Н.П. та інші. Темою та метою їх досліджень було поліпшення рівня первинної медико-санітарної допомоги, сімейної медицини, питання кадрового забезпечення охорони здоров’я та інші. Однак питання реформи санітарно-епідеміологічної галузі практично не досліджено.

Методи дослідження: Ретроспективні, аналітичні, наукометричні …

Мета статті – здійснити  аналіз змісту та наслідки реформування Державної санітарно-епідеміологічної служби України, що розпочалась в 2012 році.

Для реалізації даної мети необхідно виконати такі завдання:

• здійснити аналіз нормативно-правового забезпечення реформи Держсандепідслужби 2012 р.;
• проаналізувати хід реалізації реформи, її негативних та позитивних наслідків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Держсанепідслужба є ключовим органом і аналогом системи громадського здоров’я розвинутих країн світу. Діяльність цієї служби тісно пов’язана з профілактичним напрямком медицини і спрямована на недопущення негативного впливу на людину небезпечних факторів середовища її життєдіяльності, що стають причиною виникнення інфекційних та неінфекційних хвороб. І в цьому — її переваги над традиційною системою охорони здоров’я, котра займається вже лікуванням наслідків впливу небезпечних факторів, що і з економічної, і з соціальної точки зору є менш доцільним.

Згідно заяви представників державних органів влади, реструктуризація та скорочення в два рази чисельності працівників санітарно-епідеміологічної служби України зумовлено саме тим, що 53 тисячі чоловік «тиснуть» на підприємців та бізнес України. Вважається, що такої чисельної служби немає ніде в світі, в тому числі і у найближчих держав-сусідів. Держсанепідслужба України створювалась в той час, коли виробництвом харчових продуктів займались виключно державні підприємства, а санепідслужба контролювала якість їх продукції: «Можна було б і в подальшому зберігати цю ситуацію, при якій 53 тисячі чоловік, а це ціла армія, по суті діла, виконують ту роботу, яку не треба виконувати», вважав Прем’єр-міністр Азаров  [1].

На виконання Указів Президента України «Про оптимізацію центральних органів влади» №1085 від 09.10.2010 року (зі змінами 2011 року) та «Про положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України» від 06.04.2011 року та з метою реформування органів санітарного нагляду видано низку постанов Кабінету Міністрів України та наказів МОЗ України та. №176-О від 21.09.2012 року «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України», які внесли 5 основних змін до роботи Держсанепідслужби (наведено в Таблиці 1) [4, 5, 8, 11, 12, 13, 17].