Чому таргани такі живучі

Таргани – комахи, асоціації з якими у кожного викликають лише неприємні відчуття. Загалом у світі їх налічується понад 4500 видів, проте лише 30 з них живуть поряд з людиною – вони можуть існувати лише за таких умов, оскільки харчуються штучними відходами та не витримують зниження температури до 0 градусів.

Отже, якби людей не було б, то і таргани припинили б своє існування. Разом з тим ці комахи є надзвичайно живучими – вони можуть жити навіть без голови та часто виживають навіть після обробки приміщення хімічними засобами.

Чим пояснюється живучість тарганів

Ці комахи мають особливу будову тіла. В’юнкі та витривалі, таргани мають здатність витримувати вагу, яка в 900 разів перевищує масу їх тіла. Отримавши від природи міцний та гнучкий екзоскелет, таргани можуть залишатися неушкодженими навіть після того, як на них наступлять капцем. Саме через цю властивість вони вміють залазити у найменші шпаринки, де перечікують на закінчення загрози їх життю.

Інші причини живучості тарганів полягають у наступному:

• Розміщення по всьому тілу мініатюрних отворів. Завдяки їм тарган дихає навіть тоді, коли йому відриває голову. Звичайно, приблизно за тиждень він помре від зневоднення, проте за цей час відкласти яйця комаха все-таки зможе.
• Величезна швидкість. Вона сягає до 5 км на годину. В перерахунок на людські можливості ця цифра буде еквівалентною 338 км за годину. Ця здатність, яка поєднується з надзвичайним відчуттям вібрації, дає можливість тарганам ховатися від потенційної небезпеки задовго до того, як вона наступає.
• Одностатеве розмноження. Щоб отримати нове покоління, цим комахам необов’язково створювати пару. За відсутності самців у організмі самки запускається процес партеногенеза – коли зародок розвивається з незаплідненої яйцеклітини. Таким чином, всього однієї самки таргана буде цілком достатньо, щоб відкласти купу яєць для виведення шкідливих комах.

Також є деякі особливості ДНК тарганів. Вчені називають тіло таганів справжнім генетичним чудом. Їх геном має біля 20 тисяч генів, які відповідають за виживання в екстремальних умовах. До прикладу, рецепторів нюху у них аж 154, а смакових –  522. Окрім того, ціла низка інших генів дозволяє їм справлятися з отруєною хімікатами їжею. Ще інші ланцюжки ДНК забезпечують захист від мікроорганізмів, які населяють антисанітарні зони, де зазвичай «пасуться» комахи.